Мені дуже соромно, але я нічого не можу більше шити. Розібрала свої запаси, зрозуміла, що в мене багато однотонних тканин всіх кольорів, и чимало тканинок з гарними малюнками. А оскільки, як я вже писала, війна вбила в мене жабу й отруїла хом'яка, я тепер з тих тканин шию ці простенькі та швидкі прихватки, а не із тазика. Тому вибачте, але я більше ні на що не годна.І буду шити надалі, поки комусь вони ще треба. Слава богу, що взагалі шиється. Сорі, але хтозна-яка часть Марлезонскього балету. Чергова котовасія.
Дивлюся на стрічку своїх однакових прихваток і згадую , здається, "Женітьба Бальзамінова". " Уж если я кого полюблю..." Це я та прихватки.
Клаптевий котик - подарунок Шветланки.
