Оденемся в лоскутики

Бджілка

Vilisa гарна жилетка! Якісно виконана технологічно і чудово виглядає естетично! В умовах війни навряд чи можна знайти покупця на такі речі у нашій країні. Звичайно, можна пробувати, але краще скористатись якимись площадками у Європі. Оцінювати таку працю промисловими тарифами не слід. Хоча б індивідуальним пошивом ускладненої моделі. Як би робила я? Скільки робочих людино-днів ви витратили на виготовлення помножити на середню зп за день. Треба враховувати весь цикл робіт з підготовкою. Цю проблему ми неодноразово обговорювали в темі "продаєм?"
Працювати якісно з якісних матеріалів дешево ніяк не можна! Тому ціну треба складати доволі високу, щоб перекривала ваші витрати і на матеріали, і на працю. Не треба соромитись! Продає той, хто відчуває себе впевнено.

Vilisa

Пчелка Лена дякуюі повністю згодна.Обдумаю.Проблема ще в тому, що моя партнерка не хоче оцінювати свою працю, каже що їй не важливо. Бо її пріоритетом було зацікавити мене шити вистібані речі( Люда не займається стёжкой) і її просто подобається шити, а фінансова сторона не цікавить. Так , місію вона виконала,але якщо спочатку я замислювалася щоб просто благодійно подарити жилет , то поговорив на цю тему з Iric , проалізував велику кількість фото , зрозуміла що людям які живуть в умовах війни потрібні речі не просто гарні, а практичні. Уход за якими їм не будуть ускладнювати і без того важке життя. А ця краса більш празнична чим практична. Ну і ще чому б я хотіла продати… Бо це теж праця,час,вміння, хоч і в домашньої майстерні.

Бджілка

Vilisa такі речі можна продавати, а виручені гроші задонатити на благі справи. Або купити на них вже те, що потрібно зараз людям.
Я вважаю, що така праця повинна бути оцінена, хоча сама маю дуже малий досвід з продажу. Моя душа чинить супротив, коли я щось хочу шити для продажу. Виконувати замовлення це означає робити не те, що хочеться тобі, а інколи навіть просто немає матеріалів, які б хотілося замовнику. Я мріяла шити що мені подобається зі своїх матеріалів і шукати покупця. Але моє життя якось повернулося не в той бік і мрія не здійснилася. Тому шию для своєї сім'ї та на подарунки. Це приємно, але в казні не прибуває 11:

Рамина

Пчелка Лена, я багато продаю, хоча для продажу нічого не шию. Просто роблю те, що мені подобається, а воно потім саме якось знаходить собі власника. Тому і дарую і на благодійність віддаю дуже легко, - мій інтерес це народити щось нове, а не гроші. Як кажуть розумні люди, мій шмат хліба повз мене не пролетить. Тобто, якщо якісь витрати мають бути відшкодовані або робота має бути оплачена, воно буде відшкодовано і сплачено. Іноді не одразу, іноді якимись дивними шляхами, але в мінусі я з такою філософією ще не була. Просто навчилася дуже легко ставитися до продала-віддала-подарувала-поділилася і т.і. Не обмежую себе рамками виріб-гроші.

Із замовниками теж знайшла зручний для мене вихід. Вони маюь визначитися з моделлю і кольором, іноді ще уточнюються розміри під певні речі. Вся творча робота - то тільки моє, туди ніхто з замовників не лізе. Але я і не беру передоплати, і не примушую купувати те, що було замовлено, але не підійшло. Такого, щоправда, ще не було, але позицію я для себе сформулювала. На початках мене теж турбували питання ціни і відносин із замовниками. А зараз уже все просто - шию в своє задоволенняя, а далі хай воно саме вирішується коли і в якому вигляді до мене повернеться винагорода.

Юля

Рамина, дякую що так гарно сформулювала! Якраз наче для мене. 502:

Рамина

Юля, на здоров'я! Рада, що ми на одній хвилі.

Бджілка

Рамина, мені дуже подобається твоя філософія життя! Я не навчилася легко розлучатись зі своїми роботами, тому частіше я їх дарю шию для своїх родичів і друзів. Ніби вже і не моє, але ж у своїх. Признаю, що це погана риса. І я намагаюсь поступати як ти !

Рамина

Пчелка Лена, а я не прив'язуюся до своїх робіт. Моя справа намріяти, зробити і відпустити. Відпускаючи я наче сторінку перегортаю і переді мною знов чистий лист, на якому починають вимальовуватися нові мрії і нові ідеї. Найулюбленіший мій стан, коли щось новеньке потроху складається в картинку в голові.
А коли такий стан довго не приходить, я нервую і шию нахрінаськи 12:

.

Бджілка

Рамина я знаю цей стан. Я від нього теж отримую задоволення. Але я кілька років його не відчувала саме стосовно шиття. Навіть сама собі дивуюсь, що був у мене такий час, коли реалізовала свої мрії. Не хочу ставити на своїй творчій кар'єрі хрест, але він все чіткіше з кожним роком вимальовується . 13:

Як кажуть, що у кожному віці є свої принади. Поки насолоджуюсь малим.

Рамина

Пчелка Лена, можу тільки поспівчувати. У мене колись перерва була аж в 6 років, ніяк не могла до окулярів звикнути. В той час занурилася в іншу творчість, садову. Але до машинки все одно повернулася, мабудь тому, що це справді моє.

Iric

Пчелка Лена писал(а):

Рамина, мені дуже подобається твоя філософія життя! Я не навчилася легко розлучатись зі своїми роботами, тому частіше я їх дарю шию для своїх родичів і друзів. Ніби вже і не моє, але ж у своїх. Признаю, що це погана риса. І я намагаюсь поступати як ти !

Лен, а мене попустило. Я весь час щось шию, дарую...але з часом у мене вироби почали накопичуватися. І воно сталося якось вмить - бац, і ось мені вже не шкода нічого, окрім декількох ковдр, "деревеньки" и пари лялькових ковдр та невеликих паннушек. Я, як і Рамина, шию, що мені хочеться, замовлення не приймаю, дуже на торговельних майданчиках не сиджу. Але якось потроху все уходить. То на подарунки, то купують. Зараз мотивацією часто стає не бажання пошити щось цікаве, а пошити щось з тих гарних тканин, яких нахомячено занадто багато для одного життя. Але чомусь все одно - порпаюсь у тазиках. Ось тут я дійсно отримую задоволення. А зараз просто плачу...таке враження, що я взагалі не вмію нічого.Почала шити спідничку під ялинку - помилилася с розміром, величезна, майже 1.5 метри. Тканини польські, знаю, що вони таки... з несподіванками. Але шо так... Якось розповім... А може це тому, що в мене знайома побачила топ й сказала, що забере, але щоб я зробила скатертину. І це вже наче, як замовлення?

Рамина

Iric, абстрагуйся 11:

. Творчу частину ти зробила за покликом душі, а розмір то вже не замовлення, то шліфовка.

Iric

Рамина
Не можу, справа в тому, що саме технично не виходить. Все не так, все повзе, тягнеться.Просто не гарно, море помилок... Здавалося б - все ппросто, але такой фігні в мене ще не було.

Колючка

Vilisa
Розкішна жилетка

Iric
Це все від голови йде, не переймайся. Тут дуже допомагає підхід американських квілтерів: якщо помилку не можна побачити з відстані 2 метри - то не помилка 11:

Не скажу, що завжди згодна з цим, але творчє життя полегшує.

Про ялинкову спідничку як прочитала, так і майнуло в голові "на скатертину її"

Iric

Колючка
Відійшла на два метри.Ура!!! Не видно, хоча видно, що края хвильками.... Дякую, ти мене заспокоіла!

dublirin.com.ua

Правила форума

Оденемся в лоскутики

Кто сейчас на конференции