РаминаДякую , Мариночка. Мені самій дивно , але я чомусь зараз відносно спокійна . Порівняно з тим , якою була в перші дні після 24 лютого. Тоді , да , тремтіли руки , не спала , не їла , сиділа на таблетках . Мені було страшно , здавалось , що орки вже попід вікнами ходять. Потім виплакалась перед друзями з Ізраїлю онлайн і ... пройшло. Зараз лише справді дуже важко даються смерті наших хлопців - з тим не можу справитись , це правда. Не можу змиритися ... Зло бере страшне.
Не повіриш , але для собацюр за два дні ( я вже знала , що посунуть на нас 24 числа ) замовила корм . Тримаю 20 кг. Мене трясло , - переживала , що не привозили теж два дні . Собакам не поясниш , що війна .
Зараз механічно ріжу полосочки на сітки . А ще шию ланчмати на стіл , бо старі набридли .Ховатися - спочатку повітряних тривог ховалася в підвалі і постійно ходили суперечки чи спасе той підвал чи ні. А вдома правила двох стін нема. То й без поняття зараз , чи спускатися чи ні . Сиджу вдома . Людина , блін , до всього виявляється звикає. Капець
!
Ванна була раніше від душу до душу завжди заповнена , але зараз нема запасу , бо живуть у мене ще троє , це неможливо зробити . А шкода. Без світла можна якось , і без газу а от без води , на мій погляд кирдик ! А крім того куди я зможу податися з двома собачками старими? Куди за місто ? У мене нема ні дачі, ні села.